Анастасія Шатан, закарпатська гравчиня з пляжного волейболу, має найвищий рейтинг серед жінок в нашій області. Коротко ділиться з нами своїм шляхом та планами на майбутнє.
- Як ти вперше потрапила у волейбол і чому саме пляжний варіант став для тебе особливим?
Вперше спробувала зіграти в себе в селі, з друзями. Потім потрапила вже у перечину у спортивну школу в ДЮСШ. Там вперше з тренером потренувалась, сподобалась сильно. Але за пляжний волейбол дізналась трошки вже пізніше, роки через два. І вже потрошку-потрошку пробувала тут, в Ужгороді.
- Бути першою в рейтингу області – це звучить гордо. Який найважчий крок був на цьому шляху?
Зазвичай треба багато турів від'їздити. Це практично кожен тиждень. Щоб набиратись рейтингу, хотілося б більше призових місць, але поки до цього йду. Я думаю, далі більше буде, просто треба тренуватися. Зараз це не так стабільно.
- Як виглядає твій типовий тиждень тренувань? Скільки часу займаєшся фізичною підготовкою, а скільки – ігровими елементами?
Якщо є можливість, тренують зранку Михайла Скукіса. А так, це може бути або ігрові тренування, а за можливості якісь технічні. Це може бути три рази на тиждень, інколи більше. Залежить від тижня.
- Чи є якась особлива традиція чи ритуал перед грою?
Стараюсь добре розминатись, морально налаштувати себе на гру. Є таке, що інколи, якщо гра після якоїсь команди, то стараєшся сісти на стульчик-переможця. Але це більш таке. Інколи ще є щасливі топи. Ну, це вже як пощастить, більше.
- Які спортивні мрії маєш – національний рівень, міжнародні турніри?
- Наразі серйозно такого немає. Хотілося б на даний момент попасти на фінал. Є така можливість. Просто потрібно ще відʼїздити наступні тури. Вже на фіналі зайняти якесь хороше місце. Можливо, потрапити в п'ятірку, вісімку було би непогано.
- Чи бачиш себе в майбутньому тренером або наставником для молодших спортсменок?
Спробувати можна, але, напевно, це не моє. Хоча, не знаю, як в майбутньому станеться, можливо, щось зміниться. Треба старатись більше концентруватись на техніці виконання вправ, особливо на розминці.
- Що б ти порадила дівчатам, які тільки починають грати у пляжний волейбол?
Це дуже важливо, щоб запобігти різних травм, особливо це якісна розминка. Після цього вже техніка, тому що це теж впливає на травми і обов'язково після це заминка так само. І, напевно, треба тренуватись у задоволення.
- Ми знаємо, що ти плануєш переїхати в столицю. В майбутньому будеш позиціонувати себе як Ужгородська гравчиня?
Ні, ну на даному етапі, звичайно, я представляю Закарпаття, я представляю Ужгород, тому що тут починала свою кар'єру, можна так сказати, тому однозначно зараз це для мене тільки це місце. У майбутньому я б теж хотіла виступати саме від цього міста.
- А з приводу переїзду розкажеш нам, чи це ще поки секрет? Під час сезону в тебе мінялися напарниці, з ким надалі плануєш грати у парі?
Ні, нема секрету. Просто хотіла спробувати щось більше. Ось вона можливість. Буду пробувати. А там вже як вийде. Ну, поки однієї немає, так скажімо. Зараз я грала із Бутко Кірою. Моя основна, можна так сказати, напарниця. Провели з нею два з половиною сезони, добре виступали. Зараз також випала можливість виступати із Наталією Гончар. Теж дуже комфортно грається, взаємопорозуміння. Показуємо інколи хорошу гру, інколи не дуже, але будемо спробувати надалі. В принципі, грала і з іншими напарниками, нема проблем. Просто якщо виконуєш свою роботу, то можна з будь-ким грати добре.
- Яким ти бачиш ужгородський пляжний волейбол? Які поради ти б дала нашим дівчатам?
Ну, з більшістю з дівчат я теж граю і зараз, якщо є бажання продовжувати тренуватись, намагатись концентруватися саме не на грі, а на ігрових тренуваннях, більше технічні, тому що в грі ти можеш один раз попасти на якусь певну ситуацію, в тренуванні, відробляючи по декілька разів, то воно більше запам'ятовується. Але це стосується до дівчат, які намагаються в подальшому, можливо, десь виступати, заявлятися на чемпіонати України, тоді так. Якщо ні, то просто грати в своє задоволення, результат точно буде.
Настю, ми тобі бажаємо перемог, та успіхів на майданчику